(Ґергард Реттер / редакція / фото: Манфред Клімек)
Південний Тіроль — невеликий. Принаймні на карті. Лише близько 5 800 гектарів виноградників між Альпами, Доломітами, яблуневими садами, крутими схилами й терасами. Виноробний край, який можна описати кількома цифрами — і водночас який вислизає від будь-якого простого опису. Адже Південний Тіроль — не виноробний регіон, який можна зрозуміти через гектари, літри чи сорти винограду. Південний Тіроль живе протилежностями. Альпійський і середземноморський. Німецькомовний та італомовний. Селянський край і дизайнерський регіон. Земля кооперативів і лабораторія дрібних виноробів. Відданий традиціям і водночас напрочуд гнучкий. Південний Тіроль — це таке «much much».
Справжня ювелірність Південного Тіролю мало пов’язана з віком його часто дуже молодих виноробів. Вона проявляється в мисленні. У ставленні до походження. У ставленні до традиції. У ставленні до змін. Саме так тут народжуються вина зі свіжістю, точністю та відчуттям походження. Вина, які рідко здаються просто приємними, але водночас мають чудову питкість. Вина, що віддзеркалюють своє оточення: прохолодні й чисті за структурою, але водночас позначені тією теплотою, яка характеризує життя на південь від Бреннерського перевалу.
Водночас Південний Тіроль аж ніяк не живе лише романтикою малих господарств. Кооперативи Альто-Адідже належать до найпотужніших і найорієнтованіших на якість у Європі. Вони значною мірою посприяли тому, що сьогодні Південний Тіроль сприймають на міжнародному рівні не лише як мальовничий край, а і як надійне винне походження. Саме в цьому полягає особливість регіону. Великі, високопрофесійні виноробні існують поруч із крихітними сімейними господарствами. Історичні монастирські виноробні — поруч із молодими проєктами з мінімальним втручанням. Логіка кооперативів — поруч із радикальною роботою з окремими ділянками. Виноград росте на висоті від 200 до 1 000 метрів над рівнем моря — на вапняку, порфірі, морені, доломіті, гравії, глині, кварці та вулканічній породі. Між днем і ніччю часто бувають перепади температур, які в інших місцях розділяють цілі пори року.
Результат — вина з напругою. Pinot Bianco з дивовижною архітектурою. Sauvignon Blanc з альпійською свіжістю замість екзотичної надмірності. Chardonnay, якому не потрібно копіювати Бургундію. Kerner, що дозволяє відчути висоту. Pinot Noir, у якому більше нерву, ніж м’язової сили. Lagrein, який стає дедалі точнішим. І Vernatsch — можливо, найважливіший у культурному сенсі сорт винограду Південного Тіролю, який нарешті знову сприймають таким, яким він може бути: ідентичністю в келиху.
Південний Тіроль також бореться зі зміною клімату, градом, пізніми заморозками, зростанням витрат і змінами в поведінці споживачів. Однак регіон стартує з незвично сильної позиції. Походження, ремесло та преміалізація тут не є пізніми маркетинговими ідеями, а вже десятиліттями становлять частину реальності. Високогірні ділянки — не романтична декорація, а стратегічна перевага. Водночас підростає покоління виноробок і виноробів, якому більше не потрібно доводити, що Південний Тіроль здатен виробляти великі вина. Їх більше цікавить точність, ніж ефекти. Походження, а не стилістика. Самобутність, а не впізнаваність міжнародних взірців. Ось два господарства і два вина, які я хочу представити
Haderburg — велика традиція ігристих вин Південного Тіролю
Почнімо з Haderburg у Салурні: родина Оксенрайтер працює в Hausmannhof у Бухгольці над Салурном, на висоті від 350 до 550 метрів. Haderburg належить до тих господарств, які в міжнародному дискурсі про ігристі вина мали б згадуватися набагато частіше. Передумови тут ідеальні: прохолодні ночі, вивітрені вапнякові та піщані ґрунти, традиційна пляшкова ферментація й тривала витримка на дріжджах. Але передусім — терпіння. Haderburg не виробляє ігристі вина заради швидких ефектів, а працює задля розвитку й глибини.
Pas Dosé 2019 є показовим для цього стилю. Chardonnay і Pinot Noir поєднуються з точністю, свіжістю та структурою. Відсутність дозажу тут виглядає не аскетично, а цілком природно. Нічого не маскується. І нічого не потрібно приховувати. Результат — не ігристе вино для прийому перед їжею. Це вино, яке може супроводжувати трапезу. Устриці, крудо, молюски, птиця, гриби чи трюфелі знаходять тут секто (виготовлений за шампанським методом), що гідний їхнього рівня.
Монастир Нойштіфт / Abbazia di Novacella — історія як справжня перевага
Старий, але молодий у мисленні: монастир августинських каноніків було засновано ще 1142 року. Монастирська виноробня Нойштіфт належить до найстаріших діючих виноробних господарств світу. Тут історією не управляють як музейним експонатом, а використовують продуктивно. Вона дає досвід, знання та спадкоємність. А ще — безліч старих виноробних книг, які розповідають чимало історій про виробництво вина. Долина Айзак у межах Південного Тіролю має власну мову. Високогірні ділянки забезпечують свіжість і напруженість кислотності, вина виходять точними, прямолінійними й ароматично чистими. Навряд чи якийсь інший сорт виграє від цього більше, ніж Kerner.
Kerner Praepositus 2024 показує, чому саме в долині Айзак цей сорт знайшов, можливо, свою найпереконливішу батьківщину. Kerner легко може стати надмірним: надто ароматним, надто екзотичним, надто приємним. Тут відбувається протилежне. Фруктовість залишається присутньою, але її підтримують мінеральність, сухість і структура. Виноградники розташовані на висоті від 650 до 750 метрів над рівнем моря. Характер формують моренні ґрунти, слюдяний сланець, парагнейс і кварцит. Прохолодні ночі зберігають свіжість і напругу.
Саме тому Praepositus здається не модним, а позачасовим. Він пасує до террінів, страв з азійськими акцентами, птиці, пряної овочевої кухні чи витриманого гірського сиру. У таких винах стає очевидно, що ароматичність ніколи не є проблемою. Проблема починається там, де вона більше не має структури.