Клімек: "Що ти, заради Бога, забув на Іонічних островах? Ти ж сказав, що нарешті завершиш нову секретну функцію в редакційній системі. Ми хотіли її протестувати. Пам’ятаєш? Працювати? Заробляти гроші? Такі речі? Старий, що з тобою?
Ціглер: "Та знаю я. Але це було миле запрошення. І я вже давно погодився."
Клімек: "Миле запрошення! Чудово. Наше економічне майбутнє залежить від нових функцій редакційної системи, а пан видавець їде на грецький острів, бо його хтось мило запросив. Це напевно знову коштувало грошей. Що ж із нами буде? Скажи, що ж із нами буде?"
Ціглер: "Заспокойся. Це було зовсім недорого. Ти взагалі хочеш знати, що відбувалося на Закінфі?"
Клімек: "Я думав, що історію вже давно написано. Тільки не кажи, що ти ще нічого не написав."
Ціглер: "Минулого разу ти мене відчитав, бо мій звіт про подорож звучав як твір школяра після тематичного тижня. От я й подумав: давай просто поговоримо. А потім ми це запишемо."
Клімек: "Тобто ти перекладаєш редакційну роботу на мене після того, як уже відбув відпустку? Цікава бізнес-модель. Гаразд. Розповідай."
Ціглер (ніби читає з аркуша): "Закінф належить до Іонічних островів, які протягом століть перебували під венеційським впливом. Завдяки цьому там збереглося багато старих сортів винограду. Спочатку це звучить дуже романтично. Однак моє перше враження було таким: зробити з цього історичного виноградного матеріалу добре вино зовсім непросто. Першого дня ми, більш-менш поза планом, ..."
Клімек: "Стоп! А які там узагалі є сорти винограду? Востаннє я був у тому районі 1989 року. Тоді я був ще молодий, і Греція мала для мене інші пріоритети: я був там зі своєю тодішньою майбутньою дружиною, у чомусь на передвесільній подорожі."
Ціглер: "Найважливіше вино називається Verdea. Щоправда, це не сорт винограду, а біла купажна суміш. Назва походить від італійського verde, тобто «зелений». Ось ми знову й повернулися до венеційського впливу.
Щонайменше 50 відсотків має становити Skiadopoulo. Решту винороби можуть складати з дозволених білих сортів, наприклад Pavlos, який може бути доволі трав’янистим. По суті, кожна виноробна родина має власний рецепт».
«Ми одразу на початку випадково потрапили на дегустацію, якої могли б собі й не влаштовувати. Краще не називатимемо це господарство. Уже сама виноробня справляла враження неорганізованої. На жаль, вина були такими самими. Verdea, Skiadopoulo, мало кислотності, майже жодної мінеральності, трохи трав. Усе доволі нудне. Важко пити й ще важче захотіти витрачати на це гроші».
Клімек: "Тобто ти поїхав до Греції, щоб пити погане вино. Я міг би дати тобі кілька адрес у Берліні."
Ціглер: "Це був лише початок. Але я вже тоді зрозумів, що цей виноградний матеріал вимогливий. Потрібно справді розібратися із сортами, щоб отримати з них щось путнє. Деякі виноградники розташовані лише на висоті близько 300 метрів над рівнем моря. А якщо виноград закуповують, то, звісно, має бути належною і його якість."
Клімек: "Поки що це не дуже схоже на туристичний успіх. Що було далі?"
Ціглер: "Того ж дня ми побували в Grampsas. Про них обов’язково треба згадати. Вина значно кращі. Все ще радше з невисокою кислотністю, але тепер з’явилися трави, кісточкові фрукти, лимонна цедра, більше структури. Там ми також куштували Goustolidi та Pavlos.
Цікаво було те, що базова характеристика сортів не змінилася кардинально. Але раптом стало відчутно, що хтось серйозно ними займався. У келиху була праця».
«Спочатку ти потрапляєш у господарство, де все трохи безладно, і п’єш нудне вино. Потім відвідуєш добре організоване господарство, люди в якому знають, що роблять. І раптом з’являється більше кислотності, більше мінеральності, більше точності. Турбота, яку ти помічаєш у виноробні, відображається й у вині».
Клімек: "Сенсаційне відкриття: хороші винороби роблять кращі вина, ніж погані винороби. Нам терміново потрібен грант на дослідження від Європейського Союзу."
Ціглер: "Можеш собі жартувати. Цей контраст мені справді допоміг. Старі сорти винограду не стають автоматично чудовими лише тому, що вони старі. Іноді вони просто старі. Історія винограду ще не робить вино хорошим."
Клімек: "Принаймні заради цього речення твоя подорож поступово починає бути вартою витрачених зусиль."
Ціглер: "А в Grampsas до цього додалася ще й витримка. Ми пили витриману білу Verdea. Ще один-два роки справді давали помітну різницю. Раптом у деяких винах з’явилися також кислотність і баланс, яких мені раніше бракувало.
«Щоправда, це доволі складно. Порівняно з іншими сортами винограду та регіонами, тут хороше вино, схоже, не створюється ані особливо легко, ані дешево. Витримана пляшка Verdea може бути чудовою. Але винороб не віддає такий результат задарма».
Клімек: "Тобто все-таки трохи як наша редакційна система: стара й дорога."
Ціглер: "Якщо ти не будеш постійно мене перебивати, я дійду до найприємнішого візиту. Наступного дня ми побували в Solomos Winery. Там над виноробством працює Константіна Солому, донька Анастасіоса Соломоса. Неймовірно розумна жінка. Вона пояснює свої вина з таким захопленням, що кожна дегустація перетворюється на маленький сенсорний семінар. Вона жестикулює, дивиться просто на тебе, сміється. У неї неможливо не закохатися. Як і в її вина."
Клімек:"Сподіваюся, ми ще встигнемо дійти до вина, перш ніж ця історія перетвориться на «Моє велике грецьке весілля»."
Ціглер: "Між іншим, ми також дегустували оливкову олію. У маленьких круглих келихах. Їх треба було зігрівати й розтирати між долонями, ніби ми разом викликаємо ольфакторного джина з пляшки."
Клімек: "Звучить як захід, з якого я за десять хвилин вийшов би покурити. Хоча я вже взагалі не курю."
Ціглер: "Verdea там, здається, врожаю 2025 року, у будь-якому разі мала справді чудову кислотність. Відмінне вино. Ми купили кілька пляшок і відразу після дегустації відкрили одну на терасі."
Клімек: "«Вірити — не означає знати». Нарешті пляшка, яка не потребує педагогічного пояснення. А червоні?"
Ціглер: "Передусім там є Avgoustiatis. Так би мовити, червоний блокбастер острова. Вгадай, у якому місяці достигає цей виноград."
Клімек: "У місяці Деппа?"
Ціглер: "Ха-ха. Насправді назва пов’язана з достиганням у серпні. Найімовірніше, найкращий Avgoustiatis ми пили в Grampsas. Чудове червоне вино, абсолютно конкурентоспроможне на міжнародному рівні. На мій погляд, сорт не має особливо виразної, неповторної грецької ароматики. Але він дуже добре витримується.
«Ми куштували різні врожаї — вина трьох- і п’ятирічної витримки, з дуже приємним, тонким окиснювальним розвитком. Особливо вразив витриманий Avgoustiatis із кореневласного виноградника віком 120 років. У нього ще був значний потенціал».
Клімек: "Б’юся об заклад, якщо клімат і далі так змінюватиметься, Avgoustiatis дуже скоро перетвориться на Julioustiatis. Але лози віком 120 років? Оце вже цікаво. Тобі варто було почати історію саме з цього, а не розповідати мені про свій оральний масаж оливковою олією."
Ціглер: "Потім ми навіть порилися в запасах. Один із моїх супутників був особливо наполегливий і допився до врожаю 2017 року. За це ми вже одного разу заплатили понад 50 євро за пляшку. Просто з господарства, між іншим."
Клімек: "Секунду?! Щойно ти пояснював мені, що подорож була недорогою. А тепер ви купуєте на грецькому острові червоне вино дорожче ніж за 50 євро просто з господарства, після того як випили половину запасів у підвалі?"
Ціглер: "Після їжі ми відразу ж прикінчили пляшку на місці."
Клімек: "А, ну тоді це, звісно, була інвестиція в журналістське забезпечення якості. Забираю свої слова назад."
Ціглер: "У Solomos Avgoustiatis також був добрий, але там ми не куштували витриманих вінтажів.
«Розе мене дещо розчарували. У Solomos ми куштували Rosé Sec. Кілька ягід, трохи фруктів в ароматі, але за цим мені бракувало напруги. Мало кислотності, майже жодної мінеральності. Безперечно, пристойне розе, просто для мого австрійського, що слинявиться від кислотності, піднебіння трохи занадто слухняне».
Клімек: "Віденське піднебіння на грецькому острові. Рано чи пізно це мало призвести до дипломатичних ускладнень."
Ціглер: "Загалом Закінф був дуже цікавим. Саме тому, що не все було чудовим. Історичні сорти винограду мають потенціал, але вони багато чого вимагають від виноробів. А найкращі господарства показують, що можливо. Насправді це ж гарна історія."
Клімек: "Так, певною мірою. Передусім тому, що вона доводить: винний світ неможливо врятувати самими лише старими лозами, мальовничими краєвидами та венеційською історією. Зрештою, вино має бути смачним. Дивовижно неромантичний висновок для подорожі на грецький острів."
Ціглер: "Ну от. Розповісти тобі тепер ще й про Кефалонію?"
Клімек: "Та ну, будь ласка, не треба!"
Виноробні
Особлива подяка Маріносу Деметріу з Novinophobia — енологу, власнику крамниці Kava та, ймовірно, одному з найдіяльніших винних діячів Кіпру. Він організував цю подорож. Незабаром ми поговоримо про нього докладніше — за умови, що редакція до того часу забезпечить своє економічне майбутнє.