Манфред Клімек / WELT am SONNTAG
Пахне землею, хлівом, а ще — уявляється це чи ні — білим перцем. Удалині гуркоче трактор, до Одера й польського кордону — менш як десять кілометрів. Ніщо не вказує на те, що потім зустрічаєш у келиху — на чудові вина, виготовлені там, де виноградарства, власне, бути не може. Але воно може. І ще й як може. Ласкаво просимо до виноробні Patke — безперечно, найсміливішого місця Бранденбургу, якщо йдеться про виноградарство. Виноробня з усіма зручностями (зокрема й своєрідною винною таверною), до якої з Берліна можна дістатися регіональним експресом. Тут північний схід раптом стає таким південним, яким ми ніколи його не уявляли.
Імпульс прийшов не зі світу вина, а з будівельного майданчика: Маттіас Янке, вирощувач полуниці, будівельний підприємець, людина, яка діє, перш ніж почати сумніватися, уперше висадив виноградні лози у 2016 році. Місце: Пілльграм, до того часу сформоване передусім банальним традиційним сільським господарством і безкрайніми просторами. Вино тут не було темою, хоча існують давні записи про те, що виноградарством тут і в сусідній Польщі займалися вже раніше — у теплий період нашого континенту близько 700 років тому.
Сьогодні на площі трохи менш як п’ять гектарів росте колекція витривалих сортів винограду, які, здається, ідеально створені для цього часу: Solaris, Johanniter, Sauvignac, Regent. Усі вони — PiWi – сорти, стійкі до грибкових захворювань, виведені для меншого використання засобів захисту рослин, для вирощування у складних місцях, для того, що прийде. Але є тут і Вайсбургундер класичної селекції — передусім «S» 2023 року (нині розпроданий, ціна близько 16 євро) п’ється так, наче це вино з Пфальцу чи Штирії: мало цитрусових нот, більше кісточкових фруктів, айва, що трапляється рідко, цілковито збалансоване й напрочуд соковите та потужне на ковток. Суцільне задоволення!
Але Маттіас Янке мислить не лише лозами, а й зустрічами. У крамниці при виноробні яка широко відкрита до маркського степу, відвідувачі ласують домашньою салямі Янке, місцевими сирами і насамкінець випивають полуничний лікер власного виробництва. Це сцена ніби з Південного Тіролю чи Фріулі — тільки на східній околиці Бранденбургу. Увесь ансамбль нагадує сільський мікрокосм: уповільнений, але не спрямований у минуле.
У винному погребі Романо Фосс працює над стилем, який не підлещується, але завжди подобається. Білі вина мають характер: Solaris із солонуватою точністю, Johanniter із майже альпійською спрямованістю, червоний Regent — необтесаний характер із міцним темпераментом. Багато вина залишається в нержавіючій сталі, дещо витримується на повному осаді — і все свідчить про почерк, який прагне й може більшого, ніж ми готові йому приписати.
Те, що при цьому Pinot Iskra (14,50 євро), розлитий ексклюзивно для берлінської винної крамниці Schmidt, уже давно став одним із найбільш затребуваних білих вин господарства, багато говорить про впевненість у собі цієї нової сцени. Сухий, фруктовий, із нотами білих квітів, напрочуд великою кількістю смородини, з легкою нотою ревеню, він не лише сучасний, а й бездоганний у стилістичному сенсі. Там само можна придбати й Souvignier Gris від Patke (12,90 євро): чудове літнє вино.
Те, що тепер близько 90 відсотків пляшок залишається в регіоні Берлін—Бранденбург, пояснюється не лише близькістю, а передусім тим, що тут немає винної традиції. Вина створені для прийдешнього сьогодення винного світу — прохолодні, ясні, невимушені. А гості, які приїздять сюди з Потсдама чи Фрідріхсгайна, часто забирають із собою більше, ніж кілька пляшок: передчуття того, що тут щось змінюється. Не лише кліматично — а й культурно.
Площу планують збільшити до 15–18 гектарів. А коли одного дня додасться й ігристе вино, на яке в Patke роблять велику ставку, це не буде відступом убік, а продовженням того, що давно розпочалося.
Адже виноробня Patke — вже не експеримент. Це доказ того, що винні підприємці можуть забезпечити собі теруар. Навіть там, де раніше цього не розпізнавали. Завдяки сміливості, розуму й гострому ножу для салямі.