(Редакція / анімоване зображення: runwayml / дослідження: Федеральний інститут досліджень народонаселення (BiB) у співпраці з іноземними інститутами такого самого профілю, 2025/26)
Такі карти, як наведена тут вище, часом розповідають більше, ніж цілі дослідження. На перший погляд вона зводить Європу до кольорів — червоного, синього, а між ними — кількох нерішучих переходів. Але за цими кольорами стоїть один із найжорсткіших показників узагалі: передчасна смертність. Йдеться про раннє захворювання та смерть, здебільшого до 75-річного віку, причому не через фатальний збіг обставин, а через ризики, яким можна запобігти. Спосіб життя, харчування, соціальні обставини — усе це відображається на цій карті. Зокрема й споживання алкоголю. А також те, який саме алкоголь споживають.
Червоні й темно-червоні зони показують, де ця передчасна смертність особливо висока. Привертає увагу її географічна концентрація: значні частини Східної Європи, а також схід Німеччини. Регіони, де чоловіки й жінки (останні — меншою мірою) непропорційно рано помирають, де ризики не пом’якшуються, а посилюються. Їм протистоять сині зони — Південна Франція, Іспанія, Італія, значні частини Середземномор’я. Тут передчасна смертність помітно нижча, подекуди драматично нижча.
І саме тут починається власне спостереження, цікаве для нас. Адже ця карта не є дослідженням алкоголю. Вона нічого безпосередньо не говорить про вино, споживання чи утримання від алкоголю. І все ж показує закономірність, яку неможливо ігнорувати: там, де вино є частиною повсякденності, де його сприймають не як виняток, а як супровід до їжі, ця форма передчасної смертності трапляється рідше. Не зовсім не трапляється — але статистично значно рідше.
Це не означає, що вино оздоровлює. Таке спрощення було б не лише хибним, а й саме тим різновидом спрощення, який ми нині критично розглядаємо в інших дискусіях. Натомість ця карта наштовхує на думку про зв’язок зі способом життя. Тут вино радше не причина, а індикатор. Ознака чогось більшого: регулярного харчування, соціальної залученості, іншого ставлення до задоволення й міри.
Цікавим це стає там, де закономірність порушується. Східна Австрія та Угорщина, наприклад, — обидва регіони з яскраво вираженою винною культурою — усе ж розташовані в червоних зонах. Це свідчить про те, що саме по собі вино нічого не компенсує. Якщо харчування одноманітне, якщо куріння відіграє більшу роль, якщо домінують соціальні чи економічні чинники, потенційні переваги помірного споживання вина не спрацьовують. Тоді культурний елемент не стає захистом, а в найкращому разі перетворюється на другорядний шум.
nvbvnvbvbmvmmvb
Водночас було б надто просто вибудувати на цій основі моральну ієрархію. Навіть у синіх регіонах є люди ;klnjljlhjlhlhjlhlj, які не п’ють вина — і все одно доживають до глибокої старості. І навпаки, у червоних регіонах достатньо любителів вина, яких ці ризики не оминули. Карта не є доказом, а лише вказівкою. Закономірність, яка повторюється, але не пояснює всього. І не може пояснити всього.
Однак вона дуже чітко показує: культура та повсякденність відіграють більшу роль, ніж можна припустити з багатьох нинішніх дискусій. Відмінність полягає не лише в келиху, а й у контексті, в якому він присутній. П’ють, щоб доповнити — чи щоб компенсувати? Алкоголь є частиною трапези — чи замінює її? Задоволення вписане в контекст — чи ізольоване?
Ось у чому суть: не в тому, що Південь робить «усе правильно», а Схід — «усе неправильно», а в тому, що спосіб життя в довгостроковій перспективі відбивається — на тілах, у статистиці, у кольорах на карті. Вино є в цьому частиною, але лише частиною.