(Манфред Клімек / Фото: Томас Шварц, Kloster am Spitz — чоловік сучасності)
Це впадає в око. Не з наукового погляду — такі дослідження ще попереду. Не репрезентативно. Але достатньо помітно, щоб замислитися над цим. Щоразу, коли я пишу про слабоалкогольні або безалкогольні вина, найгостріші заперечення майже виключно надходять від чоловіків. Переважно мого покоління. Іноді трохи молодших. Рідко — молодших за сорок. Майже ніколи — від жінок. Закиди напрочуд схожі. Це вже не має нічого спільного з вином. Це зрада тисячолітньої культури. Це маркетинг. Це капітуляція. Тон нагадує радше культурну війну, ніж дегустацію.
Водночас давно вже не йдеться про якість. За останні роки вона драматично покращилася в нових продуктах винного світу. Сучасні технології нині повертають багато ароматичних речовин зі спирту назад у слабоалкогольне вино. Продукт, що передбачав відмову, перетворився на нову винну категорію. Той, хто це заперечує, уже не дегустує. Він захищає певне уявлення. Можливо, саме тут варто поглянути за межі вина. Автомобільна промисловість нині також переживає дещо подібне. Для багатьох чоловіків двигун внутрішнього згоряння — це значно більше, ніж технічна система. Він уособлює свободу, контроль, потужність і певне уявлення про себе. Тому електромобіль обговорюють не лише з технічного погляду. Проти нього ведуть культурну боротьбу. З вином ситуація подібна. Для декого алкоголь — це не просто складова напою. Він належить до певного уявлення про мужність, насолоду та самовладання. Той, хто зачіпає це, зачіпає уявлення людини про саму себе.
Це не означає, що чоловіки загалом п’ють консервативніше. Але вони частіше захищають ті ритуали, з якими виросли. Жінки, схоже, часто ставляться до цього прагматичніше. Сьогодні багато хто п’є усвідомленіше, хоче насолодитися келихом вина в обід, не відчуваючи після цього втоми, або шукає для довгого вечора в ресторані альтернативи класичному вину з вмістом алкоголю дванадцять чи тринадцять відсотків. За цим рідко стоїть ідеологія. Найчастіше за цим стоїть повсякденне життя. Саме тут починається справжня невдача виноробства.
Упродовж десятиліть галузь напрочуд сильно орієнтувалася на ідеал, сформований чоловіками: великі червоні вина, високий вміст алкоголю, максимальна концентрація, якомога більше екстракту. Навіть багато білих вин ставали дедалі потужнішими. Те, що раніше вважалося легким, раптом почало здаватися неповноцінним. Тим часом споживачки давно змінилися. Вони аж ніяк не хотіли меншої якості. Часто їм просто хотілося менше алкоголю. Виноробство довго прислухалося до найгучніших голосів. А це часто були голоси чоловіків. Водночас сьогодні жінки належать до найнадійніших покупчинь високоякісних продуктів і напоїв загалом. У багатьох домогосподарствах саме вони вирішують, що купувати, цікавляться походженням, сталим розвитком і здоров’ям та часто охочіше неупереджено випробовують нові продукти. І саме цю групу напрочуд довго недооцінювали під час розроблення нових винних стилів.
Водночас зовсім не йдеться про те, щоб замінити класичне вино. Великі рислінги, витримані бордо, витримані блауфранкіші чи шпіетбургундери збережуть своє місце. Ніхто не вимагає їх скасування. Але чому сучасна виноробня не могла б так само природно виробляти переконливе вино з шістьма чи сімома відсотками алкоголю? Чому безалкогольний совіньйон блан мають сприймати менш серйозно, ніж рожеве вино чи Pet Nat? Вино завжди мало найбільший успіх тоді, коли створювало нові приводи для його споживання.
Дуже ймовірно, що саме тому ми нині переживаємо не зміну поколінь, а зміну культури. Питання вже не в тому, чи містить вино дванадцять відсотків алкоголю, чи нуль. Питання в тому, чи приносить воно радість. Чи пасує до їжі. Чи хочеться нам замовити другий келих. Усе інше вирішить ринок. І, можливо, чоловікам мого покоління варто дозволити собі одну думку. Майже все, що ми сьогодні вважаємо само собою зрозумілим, колись у вині вважалося святотатством: контроль температури. Ємність із нержавіючої сталі, гвинтова кришка, біодинаміка, Orange Wine, натуральне вино. Сьогодні про це майже ніхто вже не сперечається.
То чому б не спробувати й вино з умістом алкоголю менше шести відсотків? Не тому, що класичне вино зникне. А тому, що світ вина став більшим.