(Цей текст раніше вийшов у WELT am SONNTAG, а анонсований текст про Тіроль перебуває в нашого медіаадвоката, який поки що не хоче його погоджувати. Тоді вийде завтра)
Австрієць (я) зустрічає Острейхера: винороби Керстін і Ріхард Острейхер у Зоммерах-на-Майні. Шар за шаром лози тут століттями врізаються в землю й усмоктують воду та мінеральні солі з ґрунту, який, своєю чергою, складається зі старого коріння давно зниклих лоз — ДНК походження. Керстін і Ріхард Острейхер знають про цю ДНК і якнайкраще опрацьовують її. І роблять це дуже добре. Облишмо подальші слова й одразу перейдемо до вин.
L’Acino Сильванер із ділянки «Ауґустбаум» 2022 року приблизно (€ 34,00). Випито о 10-й ранку, коли язик і піднебіння ще майже не відволікалися їжею. Він 12 місяців витримувався на повному осаді у вживаному французькому тонно — жодної манірності, лише субстанція: айва, квіткові ноти, легкий відтінок малинового бренді — але без солодкості. Фруктовість не юна, а зріла на кожному етапі. Цей блиск вина під час перевірки для екзаменаційного номера п’ять разів відхиляли, перш ніж нарешті пропустили. Це говорить мені, що старі верховні жерці серед винних експертів не розуміють сучасності сьогодення. Соковитість Ауґустбаума — не ефект, а агрегатний стан. Із нього виробляють близько 2000 пляшок, більше й не потрібно. Коли щось сформоване, а не спроєктоване.
Вино 2023 року з тієї самої ділянки? Воно (€ 36,00) рустикальніше, але аж ніяк не грубе. Більше русло річки, ніж променад. Ніс нагадує Бургундію, можливо, Макон, або марсан із вищої ділянки. Це теж форма ідентичності: не бути там, але бути таким, як там.
Шардоне Россбах 2023 року (€ 65,00) справляє враження цілісного: ферментоване в бочках Damy та Francois Frères, деревина з лісів, які постачають деревину також для Мерсо. Клони звідти ж. Текстура тонко натягнута, наче мембрана інструмента. Спонтанна ферментація, 1500 пляшок. Це не вино для милування, а для пиття, після якого хочеться стати на коліна й виголосити подячну молитву.
Наступна пляшка: сильванер «Марія у винограднику» 2022 року (€ 42,00). Виноградник під каплицею (звідси й Марія), на глинисто-залізистому вапняку. Класичніший за Ауґустбаум, але з гранчастою глибиною. Вино, яке визначає власні обриси — драматичніше, ніж це вміють інші німецькі вина.
А червоні вина? Звісно. Адже червоні вина з Майнгранконії для мене часто належать до світової вершини. Вина Острейхерів Шпетбургундер (Піно нуар) із ділянки «Розен» 2018 року приблизно (€ 52,00) — лише 1000 літрів, делікатна елегантна деревина; ґрунти: піщаний суглинок, мушельний вапняк, за 20 метрів по прямій від Майну, на 3,4 метра вище рівня річки. Елегантна пряність пронизує Розен, ніби походить лише із самого ґрунту. У підвалі немає ароматичного підсилення, натомість є тектонічна напруга, що виникає в ґрунтах виноградників. Хто дегустує уважно, знайде тут лінію, яку можна було б простежити аж до найкращих ділянок Кот-де-Нюї.
Шпетбургундер із ділянки «Кацекопф» 2023 року (€ 68,00) додає до гри 20 % нової деревини: чітко окреслена структура, форма рішучості, на яку здатен лише той, хто знає, чого хоче. Шпетбургундер із ділянки «Гальбург» (28 євро): вишня, касис, м’ята, марципан, розмарин — італійське село в січні, коли вулиці порожні, але повітря все ще пахне святом.
Вина Острейхерів Вайсбургундер Hölzlein 2023 року (€ 35,00) мінеральний до самого кісткового мозку: висаджений 2000 року, він радше нагадує Меркюре, ніж Середню Франконію. Вино 2024 року демонструє більше напруги, але залишається на тій самій лінії. Походження тут — не страховка, а інструмент.
L’Acino Сильванер «sur lie» 2023 року (€ 22,00): злегка мутний, щільний, драматичний у носі. Персик, боби, фундук, шкаралупа волоського горіха — не ефект, а нашарування. Ґрунт — мушельний вапняк, але враження майже альпійське. Сильванер, який говорить як бургундське вино, не імітуючи його мови. Перед ним: Марія. Перед нею: Ауґустбаум. Це система речень, які взаємно підтримують, суперечать одне одному й зрештою доповнюють одне одного.