(Манфред Клімек / редакція)
Натуральним винам більше не потрібен текст-виправдання. Їм потрібен контекст. І саме його Моравія нині дає, як мало який інший регіон Європи. Між Зноймо, Мікуловом і пагорбами Краві-Гори вже добрих десять-п’ятнадцять років формується винний ландшафт, народжений не протестом проти традиційних промислових вин, а прагненням до точності нового, цікавістю та дивовижною питкістю. Натуральне вино не як альтернативна модель, а як цілком самостійна річ.
Два імені є тому яскравим прикладом: Мілан Нестарец і Мартін Вайчнер.
Мілан Нестарец давно став усталеною величиною на міжнародній сцені натурального вина — завдяки своїй послідовності у Kleter. Вина Нестареца часто здаються грайливими, іноді майже іронічними, але в келиху вони напрочуд серйозні. Мінімальне втручання у виноробні, старі лози, багато часу. У результаті народжуються вина з внутрішньою напругою, які менше говорять про фруктовість, а більше — про текстуру, температуру та енергію. Грандіозний TRBLMKR 2021 наприклад (100% Нойбургер, у деякі роки до купажу також додають трохи Мальвазії) — біла етикетка, свідомо стримана — є саме таким вином: без заяв і пояснень, натомість напрочуд самобутнє, з бажаним клацанням Coche-Dury на піднебінні. У носі трохи Almdudler, потім дрок, айва, трохи кісточкових фруктів, зовсім легкий, але присутній: ладан, більше малини, трохи куркуми, також трохи аромату замшевих чобіт. У роті — неймовірно питке. Критики часто описують стиль Нестареца як «glou-glou із глибиною» — визначення, яке насправді його недооцінює. Його вина легко п’ються — але це аж ніяк не робить їх безликими. Вони вимагають уваги, а не схвалення.
Мартін Вайчнер працює значно менше за масштабом, особистіше, майже тихо. Його вина — наприклад Veltliner Znojmo–Kraví Hora 2023 із чорною етикеткою — показують, наскільки ясно цей регіон може мислити, якщо йому це дозволити. Краві-Гора, буквально «Коров’яча гора», — не ефектна назва, але точна характеристика місця: прохолодні ночі, вітер, вапнякові ґрунти. Вельтлінер Вайчнера несе це без пафосу. Не австрійська копія, не ароматичне перебільшення, а щось самобутнє: струнке, солонувате, зі спецієвістю, яка радше нагадує стебла трав і мокрий камінь, ніж типовий вельтлінерський перчик. Натуральне вино без каламутності як програми, без драматичного окиснення як пози. На міжнародному рівні Вайчнера дедалі частіше сприймають як одного з тих виноробів, які показують, що «low intervention» не обов’язково означає «high volatility».
Їх об’єднує не стільки стилістика, скільки підхід: сорти відступають на задній план, а місце виходить уперед. Багато господарств у Моравії вже працюють із PIWI — стійкими до грибкових захворювань сортами винограду, виведеними для радикального скорочення використання засобів захисту рослин. На відміну від деяких інших регіонів, тут усі сорти не наділяють надмірною ароматичністю, а свідомо стримують. У результаті отримуємо вина з дивовижним спокоєм, часто прохолодні, іноді сухуваті, майже завжди такі, що спонукають пити далі. Саме тому вони так добре працюють у гастрономії — і саме тому так мало виснажують фізично.
Моравія не є неодмінно романтичним винним регіоном — у цьому вона схожа на сусідній австрійський Вайнфіртель. Моравія — це майстерня. І, можливо, саме тому нині це одна з найцікавіших лабораторій усталеного натурального вина в Європі: менше ідеології, більше питкості. Менше пози, більше точності. Нестарец і Вайчнер — не винятки, а водночас відлуння минулого й провісники майбутнього.