(Віллі Клінгер / Oberösterreichische Nachrichten / Wineparty)
Адвент в останню хвилину: Надворі й без снігу холодно, а темніє рано. Ідеальні умови для затишного вечора з зігрівальною стравою та доброю пляшкою червоного вина. Саме так я завжди уявляю собі сезонну нірвану — незалежно від того, розгортається ця сцена в туманному П’ємонті, вдома в сільській місцевості чи в затишному міському ресторані. Однак іноді я почуваюся пережитком минулого, коли бачу, як весела публіка засиджується за аперитиво з Aperol Spritz і снеками, аж поки смакові рецептори та нерви шлунка поступово не втрачають бажання до пристойної трапези. Нещодавно один відомий ресторатор із модного середовища проговорився по радіо, що його гості за аперитиво охоче «забувають» про свої бронювання в інших ресторанах. У цьому перманентному святковому настрої ареал для якісного червоного вина скорочується, як і середовище існування куріпки.
Червоне вино — не напій для вечірки
Однак я не розумію, чому винна сцена постійно вдає, ніби раніше всі народжувалися із сомельєрським геном, тоді як сучасна молодь, часто згадуване покоління Z, нібито не цікавиться вином. Успішні ресторатори, зосереджені на вині, цьому заперечують: молодь п’є вино за принципом «менше — це більше». Важлива якість, а не кількість, і саме тут червоне вино дає збій. Не лише молоді більше смакують прохолодні, свіжі та ігристі варіанти — білі й рожеві, — ніж здебільшого прісна пропозиція червоного вина кімнатної температури в доступних закладах. Вони також легше переносяться, ніж численні «підправлені» базові червоні вина, до яких для округлення — цілком легально — додають енологічні таніни (дубильні речовини) різних ароматичних напрямів, щоб посилити ванільну солодкість, або гуміарабік для м’якшого відчуття в роті. Довгостроково не працює перетворювати прості червоні вина на щось на кшталт Grands Crus, адже за справжнього інтересу до червоного вина від такого смакового профілю швидко виростають.
На великі червоні вина чекає майбутнє
Отже, криза збуту червоного вина справді існує, але стосується вона нижчих цінових категорій. Так, Австрія ніяк не може позбутися річного врожаю червоного вина — близько 70 мільйонів літрів. Йдеться про «базові червоні вина» найнижчого сегмента, для яких майже немає ринку. Хто сьогодні ще п’є чверть літра червоного вина або навіть червоне з колою — напій, який у моїй молодості був чимось на кшталт культового коктейлю?
У Бордо з подібних причин уже довелося викорчувати 30 000 із колишніх 120 000 га виноградників. Але найбільш затребувані європейські червоні вина — Pinot Noir із Бургундії, Cabernet і Merlot із Бордо, Nebbiolo з Бароло та Барбареско з П’ємонту, великі вина з Sangiovese Тоскани, на чолі з Brunello, або Rioja та Ribera del Duero в Іспанії — і надалі є вершиною винної культури. Поряд із цим зростає інтерес до нових відкриттів: наприклад, до французьких Рони та Луари, Південної Італії із сицилійським Etna та кампанським Taurasi із сорту Aglianico, каталонського Priorat в Іспанії або тихих вин із Дору в Португалії, а подекуди — і до так званого Нового Світу. Найкращі австрійські виробники червоного вина також повідомляють про рекордні обороти та успіхи на міжнародній арені, адже Blaufränkisch та інші завдяки захмарним цінам міжнародно затребуваних брендів рекомендують у провідних ресторанах, орієнтованих на вино, як цікаві, автентичні альтернативи.
Добре червоне вино дороге
«Менше — це більше» — такий девіз, зокрема й тому, що ціни на найкращі червоні вина в останні роки буквально злетіли до небес. Цю тенденцію також підігріли інституційні інвестори та фонди, які відкрили для себе вино як об’єкт інвестування. Однак зростання вартості застопорилося, коли початкові ціни перевищили свій пік. Найбільш критикований нині найкращий виноробний регіон світу, Бордо, є взірцевим прикладом хибної цінової політики, яка призвела до падіння попиту. Проблеми спричинили й політичні потрясіння, як-от державні обмеження в Китаї чи мита США. Добра новина полягає в тому, що сьогодні зріліші вінтажі відомих червоних вин іноді можна придбати дешевше, ніж їх свого часу пропонували під час купівлі за передплатою. Так Бордо вже неодноразово повертався до успіху впродовж історії.
Висновок: червоному вину потрібна зрілість
Хоча великі червоні вина сьогодні стають доступними для пиття набагато раніше, початківець спершу може не впоратися з дубильними речовинами деяких найкращих вин. Для піднебінь, звиклих до солодкості, терпкі найкращі червоні вина здаються незграбними й жорсткими. Отже, потрібна зрілість — і в вина, і в того, хто його п’є, — а також добрі посередники між ними. Це як зі складною музикою: комплексна композиція хорошого композитора (вино, винороб) потребує добрих виконавців (сомельє, винних просвітників) і слухачів, готових її сприймати (поціновувачів). Натомість винагородою за інтенсивне занурення в тему «великого червоного вина» стає довічний, безмежний потенціал насолоди.