(Манфред Клімек / Фото Уве Шіфера — Андреас Дурст)
Усе починається з числа. 98. Чорним по білому, під вином, якого в Австрії досі ще не було: 98 балів Parker для Blaufränkisch «Ried Spitzerberg – Obere Spitzer». Найвища оцінка, яку коли-небудь отримував австрійський Blaufränkisch. Хто читає це число лише як відзнаку, той не помічає вирішального: це вододіл. І стосується він сорту, який у сучасності знає два шляхи, два голоси — Доротеа (Дорлі) Мур на сході та Уве Шіфер на півдні. Звісно, є й інші королі Blaufränkisch: Velich (100 балів Suckling), Wachter-Wiesler, Kollwentz, Triebaumer та багато інших. Та Мур і Шіфер, дві цілком різні особистості, у 2025 році надали центральноєвропейському сорту статусу, який можна порівняти з великими Pinot. І все ж їхні шляхи навряд чи могли б бути більш різними.
Мур ніколи не робила вино заради балів і відзнак. Вона працювала заради ідеї: Blaufränkisch як тиха, глибоко мінеральна й надзвичайно елегантна відповідь світу червоних вин, який надто часто губиться у фруктовості та жирності. Покоління любителів червоного вина це знають, але довгий час Blaufränkisch для них залишався приміткою на полях, маргінальним місцем, маргінальною стилістикою. Дорлі Мур живе й працює на Шпітцерберзі — теруарі, який не є міфом: убогому, вітряному, невдячному щодо врожайності, але точному у своєму вираженні. Тут вона знайшла те, що багато хто ігнорує: ґрунти, які нічого не дарують і тому нічого не можуть приховати. Вона спонтанно ферментує, топче виноград ногами, пізно розливає вино. Її вина ніколи не здаються зробленими, вони відбуваються. Blaufränkisch, каже Мур, не потребує маски. І Obere Spitzer — тому доказ: вино, яке не перекриває, не маскує, а показує, як високо може піднятися Blaufränkisch, якщо дати йому все необхідне для глибини. І нічого, що його прикрашає.
А потім є Уве Шіфер — винороб, чия історія також розповідає про радикальну відданість, але в зовсім іншій тональності. Шіфер колись був офіціантом і сомельє у віденському Steirereck, одному з найкращих гастрономічних закладів Європи, перш ніж вирішив піти власним шляхом. У 1990 році він заснував свою виноробню в Південному Бургенланді, у Вельґерсдорфі на знаменитій Айзенберґ — тому червоному пагорбі, чиї ґрунти, багаті на залізо та сланець, змушують до більшого звучання, ніж комфорту. Відтоді він виробляє Blaufränkisch, але не Blaufränkisch у загальноприйнятому розумінні. Він приніс у світ австрійських червоних вин кредо: «Менше — це більше» — у винограднику й погребі. Він відмовився від бариків на користь великих дубових бочок, рано почав використовувати спонтанну ферментацію й відмовився від фільтрації та освітлення. Залишається радикальна відкритість до винограду, ділянки, самого сорту. Ці вина не прагнуть подобатися, вони прагнуть розповідати — і роблять це з чистотою, яка зовні здається прохолодною, а всередині є глибоко переплетеною, — пише один із його відданих торговців.
Blaufränkisch Шіфера не такі, як очікуєш; вони провокують, не ховаючись. Критики описують їх як аналітично точні, з пікантною свіжою кислотністю та тонким таніном, стилістикою, що радше нагадує висококласний Pinot Noir, ніж традиційні червоні вина Бургенланду. Вина з ділянок Ried Reihburgта Blaufränkisch Lutzmannsburg V.V. отримали міжнародні найвищі оцінки — до 96 балів і більше, — і вважаються еталоном Blaufränkisch з Айзенберґу у світі.
Якщо поставити Мур і Шіфера поруч, стає помітною закономірність: дві крайнощі зустрічаються посередині. Мур показує нам, чим Blaufränkisch може бути, якщо відкинути все зайве: глибина, мінеральність, легкість попри складність. Шіфер показує нам, чим Blaufränkisch має право бути, якщо дати йому простір: структура, ясність, точність без зникнення. Обоє спираються на сам сорт — не на моду, не на технологію, а на те, чого виноград навчився протягом десятиліть під їхніми ґрунтами і що він віддає.
І все ж вони відрізняються в одному вирішальному пункті: сьогодні Мур є частиною міжнародного дискурсу, у центрі якого — нове у витонченості. Шіфер є частиною дискурсу, який шукає нове в ясності . Ці дві моделі позначають якісний крок в еволюції Blaufränkisch: не лише мислити масштабніше, а точніше й самобутніше.
Цей розвиток не випадковий. Він є результатом десятиліття, протягом якого Австрія заново визначила своє місце у всесвіті червоних вин — не прогинаючись, не повторюючи старих догм, а довіряючи сорту й сприймаючи його таким, яким він є. Мур і Шіфер у цьому сенсі не просто імена, а віхи. Вони позначають момент, коли Blaufränkisch — довго оцінюваний як друге вино, маргінальне вино, другорядний сорт — насправді здобув власну європейську значущість: як червоне вино, яке є точним, живим і серйозно сприймається на міжнародному рівні.
Можливо, саме ця подвійна вимога — прагнення до глибини і до ясності — пояснює, чому саме зараз дві такі різні інтерпретації Blaufränkisch перебувають на найвищому рівні. Не випадково вино Мур із 98 балами та класичні еталони Айзенберґу Шіфера згадують в одному контексті. Вони не є компромісом. Вони є вираженням сорту, чиї винороби навчилися показувати весь його діапазон — у спосіб, що є неповторним і стилістично, і географічно.